Житлово-побутові проблеми українського села у вимірі реалій повоєнного повсякдення (1945 – початок 1950-х рр.)

Мета роботи показати реалії житлово-побутової ситуації на селі другої половини 1940-х – початку 1950-х рр. та стратегії селян із її вирішення. Наукова новизна публікації полягає у висвітленні реалій житлово-комунальної ситуації на селі та стратегії селян із її вирішення. Розглянуто стан помешкань, їх зовнішній і внутрішній вигляд, здатність забезпечувати функціональне призначення. Зазначено, що, зважаючи на серйозні руйнації житлового фонду в результаті бойових дій та німецької окупації, велика частка сімей змушена була мешкати у непристосованих для цього приміщеннях, збудованих із підручних матеріалів, вцілілі житлові споруди потребували серйозного ремонту. Умови проживання в них були доволі непростими. Інтер’єр був вкрай бідний. Санітарно-гігієнічні умови примітивні. Показано, що відбудова зруйнованих осель відбувалася в складних умовах. Зазначено неналежну роль держави у вирішенні житловопобутових проблем сільського населення. Виявлено, що, на відміну від міста, вона переклала цю проблему на плечі самих селян. Показано роль керівництва господарств у забезпеченні відбудовчих потреб колгоспників. Зазначено, що відновлення втраченого вимагало від господаря чималих матеріальних витрат, важкої фізичної праці та затрат часу. Гостро не вистачало коштів, будівельних матеріалів, робочих рук. Зосереджено увагу на розкритті стратегій, застосовуваних селянами для відбудови своїх помешкань. Докладно розкрито таку найбільш поширену, як толока: залучення на допомогу односельців, які гуртом допомагали у стислі терміни впоратися з будівельними роботами, що потребували значних зусиль і часу. Висновки. Через нехтування державою проблем села, відновлення його житлово-побутової сфери та облаштування сільських осель було на низькому кількісному і якісному рівнях. Зводячи хату, селянин мусив орієнтуватися на власні можливості. Відбудова здійснювалася вкрай повільно, тому значна частина селян не мала власного, а більшість з них ‒ якісно облаштованого житла. Тож однією з основних проблем житлово-комунальної сфери післявоєнної України залишалася нестача житла та неналежний рівень якості житлово-побутових умов життя жителів сільських населених пунктів