Використання власних технічних засобів для участі у судовому засіданні поза межами суду у кримінальному провадженні

У статті досліджено особливості дистанційного судового провадження у кримінальному проце­сі України. З огляду на те, що в кримінальному процесуальному законодавстві для позначення он-лайн участі у судовому засіданні вживаються такі поняття як «відеоконференція» та «дистан­ційне провадження» у роботі надано визначення цих дефініцій. Проаналізовано положення КПК України, які закріплюють порядок та особливості ухвалення судом рішення про здійснення дис­танційного судового провадження, зокрема до­сліджено питання дискреції суду при прийнятті рішення щодо проведення судового засідання у режимі відеоконференції. Вивчено судову прак­тику з розгляду клопотань про проведення судо­вого засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням влас­них технічних засобів. Обґрунтовано, що учас­ники судового провадження, заявляючи клопо­тання про проведення дистанційного судового розгляду, та суд, задовольняючи його, повинні навести не лише обставини, що обґрунтовують потребу у застосуванні відеоконференції, але й докази, що підтверджують існування однієї з під­став, передбачених у ч. 1 ст. 336 КПК України. У публікації звернено увагу на останні зміни, яких зазнало кримінальне процесуальне законодав­ство щодо дистанційного судового проваджен­ня в умовах воєнного стану. Аргументовано, що дистанційна участь у судовому засіданні за допо­могою власних технічних засобів не суперечить КПК України, якщо забезпечується можливість ефективної участі у судовому провадженні. Об­ґрунтовано, що КПК України не містить жодних обмежень щодо приміщень із яких особа може брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції. Констатували, що трансляція під час відеоконференції у судовому засіданні може здійснюватись з будь-якого іншого місця з вико­ристанням власних технічних засобів за умови наявності відповідної технічної можливості.